Сьогодні переглядали старий сімейний альбом. На фото - моя бабуся Марія Куравська - жінка, яка передала мені свій космос. Мавки-нявки, зілля і ще багато магічного і таємничого...
"ДРУГЕ ПОБАЧЕННЯ" ( з книжки "Сотвори свого Ангела")
В високих травах путаюсь, паду,
І дряпає колюче терня руки...
Женуться вдвох за мною по сліду
І сонця сміх, і вітра перегуки.
- Коханий мій,- шепочу я, - прости,
Що довго так примусила чекати!
"А може, вже йому не мила ти?" -
Дзвенять думки, як згублені дукати.
Розхристана біжу я вдалину,
Біжу туди, де вперше з ним зустрілись.
Стоять в тумані, як і в давнину,
Ялини-вартові, піднявши стріли.
Та що мені їх стріли, їх мечі,
Коли у грудях не горить - палає,
Коли не сплю, а мучусь у ночі
І пекло це мені здається раєм?
В очах темніє...Певно, всьому край...
Всміхнулись гірко, побіліли губи...
Та тихий голос: "Мила, уставай,
Коханий твій тебе ще дужче любить!"
Щось так уста жагуче опекло,
І серце знову: жити, жити кличе!
П'янить мене очей його тепло
І знову розцвіта моє обличчя!
Назустріч осінь вийшла із ліска,
Що одягла дерева в пишні шати:
-Заходьте до світлиці! - нам гука,
Всміхається, немов ласкава мати.
Так ніжно, мов лілею на воді,
Мене на крилах пісня піднімала...
За ці хвилини щастя молоді
Життя віддать, і цього, може, мало?
Ген запалало сонце вдалині,
Вітри чесали круг чола волосся,
А ліс тремтів, щось шепотів мені,
Щось шепотів...А, може, так здалося?...
Марія Куравська, народилася 16 січня 1940 року в с.Запруття Снятинського району Івано-Франківської області - † 28 листопада 2009 р. м. Львів.
Бабуся перед смертю видала книжку, в якій багато філософії її буття, думок, автобіографічних історій, і яку тільки зараз перечитую і переосмислюю дорослими очима написане.
